"Ідеал" у творчості Ольги Кобилянської


Відомо, що своє, національне, краще й глибше пізнається у порівнянні з чужоземним. Та й воно повніше розкривається у зіставленні з рідним. Саме під цим кутом зору і розглядається у поданій нижче статті художній доробок Ольги Кобилянської. Оскільки творчість славетної української письменниці доволі багатогранна (складається з неоромантичного, імпресіоністичного та символістського набутку), автор поданого нижче матеріалу сконцентровує увагу на її неоромантизмі, порівнюючи його з видатними духовними явищами Європи на рубежі ХІХ-ХХ століть.
Найцікавіший у неоромантичному творі, звичайно, сам ідеал. Досить повно він виголошується устами Наталки з повісті О.Кобилянської “Царівна”: “Мати таку свободу, щоб бути собі ціллю!.. Передусім бути собі ціллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збільшувати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зоріючим у тисячах красках!.. Бути передусім собі ціллю, а опісля стати або для одного чимсь величнйм на всі часи, або віддатися праці для всіх. Боротися за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя... Свобідний чоловік із розумом — це мій ідеал”.
Цей ідеал, з певною корекцією, сповідують Зоня (“Ніоба”), Маня та Нестор Обринські (“Через кладку”), інші герої Кобилянської. С. Єфремов вважав, що письменниця ідеалізує “вищу людину”, екзальтованого аристократа-декадента, що кохається в собі та презирливо ставиться до народу.
Леся Українка, О. Маковей, І. Франко у творчості Кобилянської акцентують на типі інтелігентної жінки, яка бореться за свою індивідуальність. Водночас І. Франко констатує чимало дрібного, неприродного, претензійного в ідеалі письменниці. Леся Українка, відмітивши негативні моменти в ідеалі “надлюдини”, в цілому позитивно сприймає ідеал Кобилянської..
 Підготувала: Байдич Катерина

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Неоромантизм у творчості Лесі Українки

       Леся Українка Ле́ся Украї́нка   (справжнє ім'я   Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка ;   13   (25) лютого   1871 ,   Звягель , нині   Новоград-Волинський   —   19   липня   ( 1 серпня )   1913 ,   Сурамі )   — українська   письменниця , перекладачка, культурна діячка. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій  «На крилах пісень»  ( 1893 ), «Думи і мрії» ( 1899 ), «Відгуки» ( 1902 ), поем  «Давня казка»  ( 1893 ), «Одно слово» (1903), драм  «Бояриня»  (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905),  «Лісова пісня»  (1911) та ін. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної Укра...
Далее...

Неоромантизм як жанр

Теорія літератури:    Неоромантизм – стильовий напрям у культурі, літературі та суспільних, гуманітарних науках, який традиційно пов'язують з модерністськими реакціями на позитивізм і натуралізм наприкінці 19 – на початку 20 ст.   Неоромантизм  виник в умовах гострої кризи сцієнтизму та широкого розповсюдження духовного нігілізму в європейській культурі, які часто характеризують метафоричною формулою "загибель богів".   У широкому сенсі неоромантизм сполучав різноманітні інтелектуальні реакції науковців, письменників, митців на масову інтернаціоналізацію культури, повсюдну соціалізацію життя, поширення ліберальних цінностей, зокрема етичних настанов у дусі прагматичного індивідуалізму й атомізації суспільного буття на зламі 19–20 ст. З такої мінливої, майже калейдоскопічної зміни контекстів висвітлення    Неоромантизм постає як самобутня, багатолика інтелектуальна опозиція, духовний бунт супроти тотальності космополітичного пр...
Далее...

Неоромантизм в творчості Олександра Олеся

Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на Дарницькій скотобійні. Визначальним фактом у житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. Творчість виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. У 1913 р. побував в Італії. Після більшовицького жовтневого перевороту опиняється за кордоном (1919). За кордоном осе...
Далее...