Марко Черемшина


Біографія Марка Черемшини
 Cправжнє ім’я: Іван Семанюк. Український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Народився в селі Кобаки Косівського повіту (Галичина). Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.
Літературна діяльність
Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям у Галичині і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом «Зоря». Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа. Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.
Перше оповідання «Керманич» надрукував 1896 у газеті «Буковина».
Упродовж 1900–1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.
Іван Юрійович Семенюк, що увійшов в історію української літератури під ім’ям Марка Черемшини, — визначний демократичний письменник з плеяди реалістів, випестуваних Іваном Франком.
Улюбленими героями письменника, горе яких він переживав, як своє власне, були розорені великими податками та поборами, важко гноблені й визискувані сільські бідняки та наймити, матері-страдниці й дівчата-покритки, нужденні бідняцькі діти й сироти, нездатні вже до праці й залишені напризволяще старики, покалічені війною люди.
Письменник оригінально використовує народну символіку, образи, речитативну ритміку. Створені близькими до фольклору засобами його новели відзначалися глибоким ліризмом і драматизмом. Письменник, пишучи свої твори загалом літературною мовою, щедро черпав мовний матеріал із гуцульських говірок.

Підготувала: Янюк Маргарита

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Неоромантизм у творчості Лесі Українки

       Леся Українка Ле́ся Украї́нка   (справжнє ім'я   Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка ;   13   (25) лютого   1871 ,   Звягель , нині   Новоград-Волинський   —   19   липня   ( 1 серпня )   1913 ,   Сурамі )   — українська   письменниця , перекладачка, культурна діячка. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій  «На крилах пісень»  ( 1893 ), «Думи і мрії» ( 1899 ), «Відгуки» ( 1902 ), поем  «Давня казка»  ( 1893 ), «Одно слово» (1903), драм  «Бояриня»  (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905),  «Лісова пісня»  (1911) та ін. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної Укра...
Далее...

Неоромантизм як жанр

Теорія літератури:    Неоромантизм – стильовий напрям у культурі, літературі та суспільних, гуманітарних науках, який традиційно пов'язують з модерністськими реакціями на позитивізм і натуралізм наприкінці 19 – на початку 20 ст.   Неоромантизм  виник в умовах гострої кризи сцієнтизму та широкого розповсюдження духовного нігілізму в європейській культурі, які часто характеризують метафоричною формулою "загибель богів".   У широкому сенсі неоромантизм сполучав різноманітні інтелектуальні реакції науковців, письменників, митців на масову інтернаціоналізацію культури, повсюдну соціалізацію життя, поширення ліберальних цінностей, зокрема етичних настанов у дусі прагматичного індивідуалізму й атомізації суспільного буття на зламі 19–20 ст. З такої мінливої, майже калейдоскопічної зміни контекстів висвітлення    Неоромантизм постає як самобутня, багатолика інтелектуальна опозиція, духовний бунт супроти тотальності космополітичного пр...
Далее...

Неоромантизм в творчості Олександра Олеся

Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на Дарницькій скотобійні. Визначальним фактом у житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. Творчість виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. У 1913 р. побував в Італії. Після більшовицького жовтневого перевороту опиняється за кордоном (1919). За кордоном осе...
Далее...