Неоромантизм в українській літературі

Відомо, що своє, національне, краще й глибше пізнається у порівнянні з чужоземним. Та й воно повніше розкривається у зіставленні з рідним. Саме під цим кутом зору і розглядається у поданій нижче статті художній доробок Ольги Кобилянської. Оскільки творчість славетної української письменниці доволі багатогранна (складається з неоромантичного, імпресіоністичного та символістського набутку), автор поданого нижче матеріалу сконцентровує увагу на її неоромантизмі, порівнюючи його з видатними духовними явищами Європи на рубежі ХІХ-ХХ століть. Найцікавіший у неоромантичному творі, звичайно, сам ідеал. Досить повно він виголошується устами Наталки з повісті О.Кобилянської “Царівна”: “Мати таку свободу, щоб бути собі ціллю!.. Передусім бути собі ціллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збільшувати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зоріючим у тисячах красках!.. Бути передусім собі ціллю, а опісля стати або для одного чимсь величнйм на всі часи,...

Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників поре- волюційної української прози. Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (сьогодні райцентр Сумської області). Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах, з 1921 р. — жив і працював у Харкові, де активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочас­них літературних організацій — «Г арт», В АПЛІТЕ, «Пролітфронт». Цикли памфлетів Миколи Хвильового — «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», — а також полемічний трактат «Україна чи Малоросія?» сконденсували в собі все багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду літературної дискусії в Україні (1925- 1928 рр.). Ці публіцистичні твори (а також його роман «Вальдшнепи») викликали гостру реакцію вульгарно-соціологічної критики та партійних ортодоксів. Центральною для Х...

Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на Дарницькій скотобійні. Визначальним фактом у житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. Творчість виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. У 1913 р. побував в Італії. Після більшовицького жовтневого перевороту опиняється за кордоном (1919). За кордоном осе...

Біографія Марка Черемшини   C правжнє ім’я:  Іван Семанюк . У країнський письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Народився в селі   Кобаки   Косівського повіту (Галичина). Закінчив   Віденський Університет   (1906) і працював адвокатським помічником у   Делятині, а з   1912   адвокатом у   Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Літературна діяльність Навчаючись у   Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям у   Галичині   і на   Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом «Зоря». Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текс...

       Леся Українка Ле́ся Украї́нка   (справжнє ім'я   Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка ;   13   (25) лютого   1871 ,   Звягель , нині   Новоград-Волинський   —   19   липня   ( 1 серпня )   1913 ,   Сурамі )   — українська   письменниця , перекладачка, культурна діячка. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій  «На крилах пісень»  ( 1893 ), «Думи і мрії» ( 1899 ), «Відгуки» ( 1902 ), поем  «Давня казка»  ( 1893 ), «Одно слово» (1903), драм  «Бояриня»  (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905),  «Лісова пісня»  (1911) та ін. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної Укра...

Михайло Коцюбинський є одним із найоригінальніших українських прозаїків. Він одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Творчість Коцюбинського завжди була предметом суперечок літературних критиків. Деякі дослідники про модернізмМихайла Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністому літературі. Сучасник письменника, критик Сергій Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності стала художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на Введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885). Друкуватися почав у 1890 — льві...

    Творчість Миколи Вороного є одним з найяскравіших виявів актуальних для української поезії кінця ХІХ-початку ХХ ст. процесів рецепції європейського художнього досвіду. Творче засвоєння художніх здобутків зарубіжної літератури в поезії Вороного — це не лише аксіоматичні для поета ранньомодерністичної епохи типологічні паралелі з світовою художньою практикою, а насамперед наслідок свідомого прагнення Вороного оновити і збагатити українську літературу, наблизити її до європейських художніх тенденцій. «Не знаю, оскільки мені це вдалося, але я був піонером, цілком свідомим і певним своєї мети   - так оцінював поет свою діяльність, спрямовану на засвоєння європейської художньої культури в українській літературі, зокрема в поезії. З рецепцією художнього досвіду європейських літератур була безпосередньо пов’язана вся багатогранна творча діяльність Вороного як поета - основоположника українського символізму, теоретика цього художнього напряму, перекладача, театрознавця, вид...

Теорія літератури:    Неоромантизм – стильовий напрям у культурі, літературі та суспільних, гуманітарних науках, який традиційно пов'язують з модерністськими реакціями на позитивізм і натуралізм наприкінці 19 – на початку 20 ст.   Неоромантизм  виник в умовах гострої кризи сцієнтизму та широкого розповсюдження духовного нігілізму в європейській культурі, які часто характеризують метафоричною формулою "загибель богів".   У широкому сенсі неоромантизм сполучав різноманітні інтелектуальні реакції науковців, письменників, митців на масову інтернаціоналізацію культури, повсюдну соціалізацію життя, поширення ліберальних цінностей, зокрема етичних настанов у дусі прагматичного індивідуалізму й атомізації суспільного буття на зламі 19–20 ст. З такої мінливої, майже калейдоскопічної зміни контекстів висвітлення    Неоромантизм постає як самобутня, багатолика інтелектуальна опозиція, духовний бунт супроти тотальності космополітичного пр...